"Український вимір" в Заліщиках

Україна...
В ній, яскраво поєднуються найхарактерніші риси життєвих випробувань. Їй притаманні найрізноманітніші емоційні складові. Кожен уродженець нашої країни патріот, який несе почесне звання “я - українець”
Вже довгий час, кров’ю та силою ми виборюємо свою незалежність; живемо і не знаємо чи настане “Завтра”, коли перестає битися серце солдата, зупиняється час. Ми не маємо право на помилку, історію вже не змінити. Ми нескорені духом.

Нас всіх об'єднує віра, жага до свободи, непоборний дух, істина

Авторами мюзиклу є подружжя -  Олега та Катерини Маликів.

Катерина: "Тема війни змінила світогляд нашого сьогодення...під час війни, яка зараз відбувається на Сході нашої країни кожного дня приходиться боротися із усім, що нас оточує. із буденним побутом, із спілкуванням з оточуючими, а також із інформаційною стороною, яку люди стали  сприймати абсолютно нормально. Але є але. Наше коло оточуючих - це друзі, які пішли добровольцями на війну, і багато з них вже пішли у вічність..."

Олег : "...аби змінити щось в нашій країні, треба ламати всі стереотипи. А найбільш вибагливою є позиція - це відродження всього українського: української культури, української історії, відродження звичаїв, а також МОВА - є тією тонкою межею, за яку треба боротися, адже  не всі усвідомлюють те, що мова є генетичним кодом нації.  Я родом із Заліщик, звістка про втрату нашого земляка заліщанина - Ореста Квача дуже  збентежила мене. З того моменту настає інше усвідомлення всього, що нас оточує. Коли втрачаєш своїх земляків, знайомих, братів, товаришів - настає перезавантаження свідомості."

А нам залишається вірити, надіятись та чекати!!...

Олег: "...якщо говорити відверто, то мюзикл ми писали три роки... це складна робота, яка потребує повного усвідомлення. 

Катерина: "... так, наразі ми маємо три редакції мюзиклу, і саме третя остання - є більш вдалою та повною. Разом із своїми друзями колегами ми три роки перебували у стані пошуку емоційної зрілості та відтворювали на сцені нові образи, нові ідеї."

Всі пісні та оркестрові інтермеццо - є авторськими. Для того, щоб відродити українських дух та показати на сцені деякі обряди ми використали  у мюзикліі обробки народних пісень у власному аранжуванні, а також ми задіяли у наскрізну дію нашої вистави відомі твори українських композиторів, які були визнані світом! Це пісні в обробці Л. Кауфмана -  " Ой, не світи місяченьку" та "Спать, мені не хочеться". "Чуєш, брате, мій" - в обробці Л. Ревуцького, "Лада" сл. Федорова, муз. О.Білаша. Народні пісні, із власним аранжуванням - "Вербовая дощечка", "Закувала зозуленька", "Чому бджоли не йдуть в поле", "Чорна рілля ізорана", "Го-я, го-я, ніченька іде", "Ой, Петре Павле", а також у власній обробці Олега та Катерини звучали пісні "Сміються плачуть солов'ї" (муз. В.Безкоровайного, сл. О.Олеся) та "На війні, як на війні" (муз. М.Куценка, сл. О.Демиденка). 

Нам надзвичайно приємно, що до нашої творчої родини долучаються багато професійних однодумців. Зокрема в цьому році до нас приєдналися дві талановиті особистості це Ірина Тарасевич та Оксана Коваленко.

Життя - це швидка течія, яка стрімко та невпинно творить казку або загартовує Тебе, або ж навпаки чорніше чорної землі, воно заводить у пастку в якій немає яскравих фарб та радості. Війна... це слово ніколи не користувалося популярністю. Війна - не обирає, вона - забирає в нас найдорожче. Патріотичний мюзикл “Український вимір” це в деякій мірі виклик. Що я хочу сказати?! Ми розказуємо про історію нашої країни про традиції, звичаї, про культурну спадщину, яку люди стали забувати. Відтворюємо реальні події, які оточують нас зараз у нашому житті, це - зовсім молодий хлопець, який покидає рідну домівку та іде на фронт захищати наш народ, родину від злого ворога та зокрема зберегти нашу українську душу. “Плаче небо, плаче, нене, лист зірвався з свіжого гілля... Марним став час для тебе, без його життя....війна” 
Герой - живе вічно, в нашій пам’яті, душі та серці. 

Заліщики - це дивовижне місто. Місто із своєю історичною давністю, де царить неабиякий дух. Люди добрі та чуйні, природа надихає та заряджає енергією та такий рідний по-домашньому затишний край. Гастрольна подорож до Заліщик залишиться в нашій пам’яті на все життя. Ми щиро дякуємо за теплий прийом пані Аллі Василівні - Ви надзвичайна жінка, мила та чуйна мама, працелюбна та відповідальна особистість. Кожну хвилину від початку нашої з Вами зустріч Ви були поруч. Дякуємо Вам за гостинність та низький уклін за Ваше щире серце. Алла Василівна для Вас тема війни займає особливе місце в житті. Ми шануємо пам’ять про відданого своїй Батьківщині, своїй неньці Україні - молодого хлопця, воїна, який від початку війни пішов на фронт - Орест Квач. Немає більш болісного відчуття ніж втрата дитини. Тому ми не маємо право на помилку, ми не маємо права підвести тих, хто поклав своє життя за свободу нашої країни. 


Пані Леся - дякуємо Вам за відданість роботі, гостинність, щиру усмішку та цікаву екскурсію.


Ми дякуємо всім глядачам, заліщанам та гостям з району, які знайшли вільну годину та попри сильний дощ завітали до нас. На сцені ми відчували Вашу підтримку, кожний подих, кожну емоцію. Кожен глядач переглянув цю історію для себе індивідуально по-своєму. Нам приємно було бачити в залі рідних та близьких, вчителів та знайомих. А також велика подяка молоді, яка завітала. Тема мюзиклу складна і усвідомити всі підтексти нелегко. Дякуємо всім хто завітав, дякуємо за Вашу увагу та добре слово, за квіти та Вашу добру Душу. Дякуємо пані Дяків Оксані за підтримку та пані Лілії за чудові світлини та відео. Сподіваємось це наша не остання зустріч. Любимо Вас!!!

 

Від колективу Musica dal vivo - Ukraine

Олег Малик,  нещодавно повернувся з концертної подорожі із Варшави. Приємні враження, творчі знайомства, привітна та сонячна Польща. 

 

НІЕЗ "Переяслав"

В МУЗЕЇ ЗАПОВІТУ Т. Г. ШЕВЧЕНКА ВІДБУЛАСЯ ЛІТЕРАТУРНА ГОСТИНА «З ГЛИБИН ДУХУ»: ЗУСТРІЧ З АНТОНІЄЮ ЦВІД

5 квітня 2018 року в Музеї заповіту Т. Г. Шевченка відбулася літературна гостина «З ГЛИБИН ДУХУ»: зустріч з Антонією Цвід, яка презентувала свій роман-трилогію «Кохані жінки Тараса Шевченка» («Возлюбленник муз і грацій», «І темнії ночі… і ласки дівочі», «Як русалки місяць ловлять»).

За давнім українським звичаєм гостю привітав господар: щире й доладне слово сказав заступник генерального директора НІЕЗ «Переяслав», кандидат історичних наук, професор Колибенко Олександр Володимирович.

Після ознайомлення модератором заходу присутніх із творчим послужним списком письменниці спілкування перейшло у формат інтерв'ю-бесіди.

Дійство відбувалося майже камерно: менше формальностей – більше живого спілкування. Присутні задавали питання, цікавились проблематикою написання твору тощо. діалог із письменницею найкраще сприяв пізнанню цікавих фактів про життя та творчість Т. Шевченка. темою для обговорення був і сам творчий процесс Антонії Цвід, нюанси якого вона в деяких моментах привідкрила.

На запитання: роман про Тараса Шевченка – це прагматисний проект чи душевний натиск, голос із глибин духу, А. Цвід розлого, емоційно розповіла про мотивацію написання книги, свою перейнятість долею Великого Кобзаря.

У процесі спілкування поетеса вільно робила селфі з уподобаними нею глядачами, коментувала проблематичні ситуації, що на її думку є в сучасному шевченкознавстві.

А. Цвід зазначила, що Шевченкові затісно в прокрустовому ложі ідолопоклонства, дозволимо поетові дихнути на повні груди. При цьому зазначила: візії Шевченкового душевного життя настільки поглинули її, що це були хвилини, години, роки в силовому полі Шевченкової духоенергії, в уяві візуально бачилися картини кохання та творчого процесу поета.

Щоб налаштувати на ліричний лад, присутнім подарували пісню на слова Т. Шевченка «Зоре моя вечірняя» лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів Олег Малик та Катерина Малик.

Антонія Цвід розвинула тему – Шевченко повсякдення, Шевченко в побуті, Шевченко живих рухів душі… інші письменники вважали це не надто важливим. Але саме А. Цвід тонко провели цю лінію, наситивши лірикою, благородством непрості життєві моменти поета й художника. І якраз жінка в переживаннях поета була провідною зорею.

Через увесь твір незримо присутній образ прекрасної жінки – Амалії Європеус. Цікаво в романі виписана сцена, коли Шевченко малює картину «Жінка в ліжку», де натурницею виступає Амалія Європеус. цей сюжет майстерно був інсценізований Олегом Маликом, Катериною Малик та Леонідом Чиркою.

Щоб зберегти у відчуттях оте світло, пані Антонії і всім присутнім Катерина Малик подарувала мелодію улюбленого Шевченкового композитора – Фредеріка Шопена.

По закінченні заходу гості ще довго спілкувалися та фотографувалися з поетесою, яка на прощання артистично прочитала кілька власних поезій.

Cтарший науковий співробітник

науково-дослідного відділу «Музей Заповіту Т. Г. Шевченка»                                                   Павлик Н. М.

Наші партнери

НІЕЗ "Переяслав"

Музей книги і  друкарства України

Музична програма "Фольк music"

"Телевсесвіт"

"Volare"

"Le coeur