Український вимір в Німеччині 
Історія про те, як представити Європі українську культуру з щирим поглядом на велике мистецтво.
Україна країна сильних людей.
Війна розбила всі плани і надії мирного населення на спокійне життя. Наші воїни кожного дня ціною власного життя оберігають наш сон і свободу.
З першого дня війни ми продовжували активно працювати як і на культурно-мистецькому фронті так і займалися волонтерством. Місяць.... Місяць часу ми перебували вдома кожного разу прислухавшись до тривог, тисячі разів прокидалися вночі аби заспокоїти дітей, які боялися звуків літаків, боялися грому.... Ми нібито перебували у відносно безпечному місці, але на жаль зараз безпечного місця в Україні немає. Багато наших друзів, які проживають у країнах Європейського Союзу щодня писали нам смс турбуючись про нашу родину. Кожного дня благали приїхати до них. Це і Румунія, і Польща, і Німеччина, і Італія, і Молдова, і Франція, і США.... Друзі, ми щиро дякуємо кожному хто згадав про нашу родину. Це приємно..... Читаючи дописи користувачів про те, що нібито у кожного українця під час війни пройшла фільтрація друзів. Щось в цьому є. Отож..... Ми прийняли рішення їхати усією родиною до Німеччини, бо тут є родина Олега.
У нас була паніка. Адже четверо дітей, дорога у 2000 км, покидати свою рідну домівку це неабиякий стрес. Зрозуміти це зможуть лише ті, хто виїхав і перебуває зараз за кордоном.
Хочу сказати, що дуже вдячні Богові, що допоміг нам подолати таку відстань і наші діти витримали це випробування.
Місцем нашого перепочинку стало місто Олава ( де живе чарівна родина нашої польської родини Ewa Gauszka-Pop ) вони надали нам щасливі моменти. Два дні ми перебували у цій чудовій родині, два дні вони турбувалися про нашу родину. Ми щиро вдячні їм за любов 
і терпіння).... Адже нас було багато))))))
і терпіння).... Адже нас було багато))))))Прибувши на місце (у Німеччину) у чужій країні людина здатна впасти у глибоку депресію. Це такий стан, який вбиває тебе зсередини. Я думаю Ви знаєте, це і почуття провини, і невідомість, і панічні атаки, і істерики. Знову ж таки..... Більшість людей, які вже за три місяці загартували себе психологічно і живуть день у день у воєнному режимі - повернули свій ритм життя до 24.02.
Це число закарбувалося в наших головах назавжди.
Хейт, як це модно нині висловлюватись, був з деяких сторін. Але краще пройти мимо ніж звертати на це увагу.
Наша мета це виховати достойне покоління українського народу. Наша наступна ціль це показати, що Україна вона неймовірна і що люди, які народилися в Україні - вони мають генетичний код нескорених та вільних. Наш інструмент для досягнення цілі -це музика. Універсальна мова. Мова, яку розуміють всі. Після нашої депресії ми взяли себе в руки і почали працювати над своїми задачами.
Не падати духом нам допомагала наша родина Monika Pop-Bia Marcin Białecki 
За допомогою наших вже нових друзів з якими ми познайомились у Німеччині ми організували декілька благодійних концертів в підтримку постраждалим дітям під час війни, біженцям. Зокрема концерт, який відбувся у місті Юдем був організований силами місцевого самоврядування Gemeinde Uedem Громадяни Німеччини вони щирі, вони життєрадісні, їх любов до життя видно неозброєним оком. Бабусі і дідусі тут живуть переважно до 100 років. І часто у 80 бабусі або ж дідусі їздять на велосипедах, а трішечки молодші на роликах. Вони охоче допомагають біженцям, вони охоче вчать декілька фраз українською аби ми відчували їх підтримку. Це надихає. Про те, як живуть тут люди напишу окремий допис. А зараз стосовно концерту.
Організатори концерту зв'язалися із містом Брілон ( Володимир Шматько нам надав інформацію стосовно підтримки саме цього міста із містом Чортків)
В Олега з'явилася ідея стосовно того, як красиво представити українську культуру аби вона зачепила серця багатьох глядачів.
Klaudia Gä - вона працює в мерії міста Юдем познайомила нас із Nonna Bitter ( художниця і директор студії Nonna art в місті Kalkar).
Нонна народилася в Казахстані, але емігрувала і живе разом з чоловіком Віктором в Німеччині вже дуже і дуже багато років також в цьому проєкті задіяні чудові художники із Одеси - Олена та Володимир Іллічови. За півтора місяці нашої з ними підготовки вони створили 17 картин на тематику воєнного часу в Україні з авторською художньою технікою. Картина і музична історія. Візуалізація і почуття. Емоції і стиль життя. Все, що ідентифікує українця.
вже дуже і дуже багато років також в цьому проєкті задіяні чудові художники із Одеси - Олена та Володимир Іллічови. За півтора місяці нашої з ними підготовки вони створили 17 картин на тематику воєнного часу в Україні з авторською художньою технікою. Картина і музична історія. Візуалізація і почуття. Емоції і стиль життя. Все, що ідентифікує українця.Продовження цієї історії, про історію картин та музичні твори, які ми відібрали для найкращого камерного представлення нашої України напишу згодом..... Якщо Вас друзі, щось цікавить пишіть свої запитання
Декілька хвилин овацій після виступу, сльози громадян Німеччини, обійми українців і цитата від глядача : "Україна тепер в мене буде асоціюватися саме з Вашим концертом" участь в концерті молодої талановитої дівчини Amelie
участь в концерті молодої талановитої дівчини AmeliePhotos: Ingus Seflers und Nonna Bitter - dankeschön
